Всі архіви згоріли у вересні 1943 року, тому історію відкриття школи в с. Вербове
можна відтворити за розповідями старожилів. Саме від них ми знаємо , що в кінці 19
– на початку 20 ст. в селі існувала церковно-приходська школа (4 класи). В ній навчалися,
в основному, хлопці, діти переважно з заможних сімей. Але навчання було необов’язковим
, тому до 4 класу доходила десь частина учнів, що йшли в 1-й клас.
В 1904 р. в селі збудували ще одну школу – початкову . Дах школи був покритий залізом
і пофарбований зеленою фарбою, тому і школа отримала назву “зелена школа». Проіснувала
вона до 80-х рр. Вчителькою в ній працювала близько 40 років випускниця. Бердянського
інституту Тараненко Єфросинія Іванівна . Пізніше земством було збудовано ще дві школи:
одна, прозвана в народі комарівською, (розташована на території теперішньої першої
бригади ). Перед війною там працювала сім’я Веселовських. В 1912 році – ще одну—
на території теперішньої другої бригади. Поскільки дах був покритий черепицею, її
прозвали “черепичною”. До 1931р. класи в школі були комбіновані. Отже, до 1917 р.
в Вербовому працювало 4 школи – всі початкові. Найстаріша з них – церковно-приходська,
пізніше – початкова, прозвана “Гальченковою”, за прізвищем завідуючого – Гальченка
Миколи Павловича. При всіх школах діяли гуртки, з ліквідації неписьменності населення.
В 1930-1931 рр. на базі Гальченкової школи було відкрито п’ятий клас і школа стала
семирічною школою колгоспної молоді. Таким чином, до 1941 р. в селі працювали семирічна
школа і три початкові. Навчання проводилося в дві зміни. Умови були складні – нічне
опалення, гасові лампи для освітлення. В 1941 р. готувалися відкрити середню школу,
а початкові № 2 і № 3 реорганізувати в семирічні. Але почалася війна, окупація села.
Фашисти спалили приміщення семирічної школи, згоріли в школах всі меблі. На осінь
1943 р. школи стояли з пустими класними кімнатами без меблів і дверей, вікна з побитим
склом, зруйнованим дахом. Після визволення села почали працювати семирічні школи
№1 і №2, початкові школи №3 і №4. Так було до 1954 року. А потім назріло питання
про відкриття середньої школи , що і було зроблено на базі школи №2 1 вересня 1954
року.
Після реорганізації початкових шкіл №3 і №4 в селі працювало 2 школи: 8 річна (
директор Снігир Галина Тимофіївна, потім Кусакова Фіра Наумівна ) і середня — Джос
Микола Кас’янович. В 1954 році було три восьмих і один дев’ятий клас. Учнів у класах
навчалося від 25 до 35 учнів. Перший випуск був у 1956 році. До 20- річчя школи –
в 1974 р.- в селі вступило в дію нове приміщення школи, в якій об’єдналися восьмирічна
і середня школи. Директором школи до 1980 року був Шингур Василь Іванович, що приклав
величезні зусилля для того, щоб це приміщення, в якому ми сьогодні працюємо і навчаємось,
було відкрите. Його наступниками стали нині покійний Цикало Василь Іванович (1980-1984
рр.), Шамрай Сергій Петрович (1984-1987 рр.), Дібровський Олексій Володимирович (1987-1991р)
і нинішній директор школи Сковородка Любов Григорівна. У 2004 році святкували “потрійний
“ ювілей – 100— річчя заснування школи, 50 - річчя утворення середньої школи та 30-
річчя утворення нової школи.
